Готуємо власноруч – добрива з настояних трав

 Готуємо власноруч – добрива з настояних трав (Эм  технология, Обмен опытом)Кожен господар протягом літа має можливість самостійно приготувати екологічні рідкі добрива та препарати з настояних трав. Природа надає достатньо широкий вибір рослин, які, завдяки здібності накопичувати та віддавати корисні речовини, придатні для приготування настоїв, що благотворно впливають на ґрунт та культурні рослини. Трав’яні настої застосовуються для підживлення та прискорення росту рослин, зміцнення їх здоров’я, а також як біологічний засіб боротьби зі шкідниками та хворобами.

 Для приготування настою доцільно використовувати місцеві трави, які зростають навкруги. Ось властивості лише деяких з них. Кропива містить багато азоту та ефірних речовин, які відлякують попелицю. Окопник містить калій, валеріана приваблює дощових черв’яків. Чимало корисних речовин містять такі рослини, як пижмо, лобода, конюшина, амарант, пирій, хвощ. Для профілактики та лікування хвороб використовують лікарські рослини з антибактеріальними властивостями: пижмо звичайне, ромашка лікарська, деревій, чистотіл, подорожник, нагідки, для відлякування шкідників – гіркий полин, табак, часник, чорнокорінь. Експериментуйте, спостерігайте, збирайте інформацію про властивості рослин – і з часом у вас накопичиться достатньо досвіду для того, щоб влучно виписати «рецепт» своїм вихованцям, правильно його приготувати та вчасно застосувати. З’являться також улюблені універсальні «коктейлі», які будуть і про здоров’я рослин дбати, і від хвороб та шкідників захищати. Наприклад, улюблений настій Зепа Хольцера, відомого австрійського пермакультурщика, складається з кропиви, окопника, пижма, хвощу та полину.

Для виготовлення трав’яного добрива рослину можна використовувати цілком – з корінням та стеблами. Бажано рослини подрібнити, але якщо такої можливості немає – можна настоювати і цілі, трохи збільшивши термін настоювання.

Неважко здогадатись, що, окрім набору трав, рішуче значення для якості настою має вода. Найліпшою буде ключова або колодязна вода, що не містить жорстких солей, підійде також дощова вода. Найменш придатною буде вода із забруднених, стоячих водойм (запруд, боліт) та центрального водопроводу. Брудну болотяну воду бажано спочатку прокип’ятити, водопровідній – дати відстоятись у відкритій тарі 2-3 доби.

Щодо технології приготування добрив, мені відомі щонайменш три типи трав’яних настоїв: кислий настій, свіжий настій та чай або відвар.

Відвари та чаї готуються шляхом термічної обробки рослинної суміші окропом: протягом тривалого часу (відвари) або ж недовго (чаї). Таким чином роблять здебільшого препарати на основі лікарських рослин. Переваги такого способу – швидкість приготування, відсутність шкідливої мікрофлори; недоліки – висока енергоємність, втрачання значної кількості корисних речовин та загибель корисних мікроорганізмів під впливом високої температури.

Свіжий настій робиться із використанням свіжих або сухих трав, які настоюються в холодній воді протягом однієї доби. Таким настоєм можна обприскувати рослини. Свіжий настій з кропиви добре допомагає проти попелиці, оскільки певна частка кропивної отрути потрапляє до настою та обпікає тендітну шкірку шкідника. Крім того, незважаючи на відносну швидкість приготування, свіжий настій містить велику кількість корисних речовин, тому його цілком можна застосовувати для підживлення рослин.

Проте найбільша кількість корисних речовин звільнюється з рослинної клітковини та переходить до настою під час його скисання. Основний напрямок застосування – підживлення рослин, укріплення їхнього імунітету. Інтенсивність вмісту речовин у кислому настої настільки велика, що його можна застосовувати тільки у розбавленому вигляді. Готується кислий настій так: суміш рослин (бажано подрібнена) закладається у пластикову, емальовану, скляну або дерев’яну ємність, накривається марлею або іншою нещільною тканиною та витримується в теплому місці (можна на відкритому сонці), доки не закінчиться процес бродіння. Періодично настій потрібно перемішувати дерев’яною мішалкою, щоб бродіння відбувалось рівномірно. Про закінчення бродіння свідчить осідання піни та темний колір настою. Триває бродіння, в залежності від теплового режиму та освітлення, від 7 до 30 днів.

Прискорити та поліпшити якість бродіння та отримати настій із великим вмістом корисних бактерій можна, додавши до суміші ЕМ-препарат (тобто препарат, що містить культуру ефективних мікроорганізмів). Рецепт приготування трав’яних ЕМ-настоїв дещо складніший. Для цього беруть придатну ємність та на 3/4 наповнюють її подрібненими травами, можна додати овочевих та фруктових залишків з городу. Потім додають, з розрахунку на 15 л води – 1 склянку солодкого сиропу або старого варення, 2-3 склянки ЕМ-бокашів або 1 склянку ЕМ-А. Настій герметично закривають та витримують протягом 3-5 діб при температурі 20-25°С, зрідка випускаючи зайві гази та перемішуючи. Упродовж цього часу в ємності на поживному середовищі розмножуються ефективні мікроорганізми, які ферментують трав’яну суміш. Процес ферментації подібний до бродіння, так само виділяється певна кількість вуглецю у вигляді бульбашок та з’являється кислуватий запах бражки. На поверхні настою поступово утворюється біла плівка, схожа на піну. ЕМ-настій вважається готовим, коли бродіння закінчується, а біла плівка стає суцільною та густою. Готовий настій слід відцідити через марлю, відправивши до компосту в якості закваски або безпосередньо на грядки тверді залишки (відферментовані трави). Готовий трав’яний ЕМ-настій не підлягає тривалому зберіганню (не більше місяця в темному холодному місці), тому його намагаються використати якомога швидше. Прийоми застосування й дозування подібні до застосування рідкого препарату ЕМ-А: кореневе підживлення рослин у концентрації від 1:100 до 1:500, обприскування по листю у концентрації від 1:500 до 1:1000.

Володимир СЕСІН, Черкаська обл.